Інтерв’ю з Олексієм Юзефівом, дилером ТМ BLEST в Ужгороді та Вінниці

Олексій Юзефів - співвласник магазинів BLEST в Ужгороді та Вінниці, дилер продукції BLEST c 2010 року

Олексій, розкажіть будь ласка, коли і з чого почався Ваш шлях підприємця? Що спонукало вас працювати на себе і яким був Ваш перший бізнес?

Моїм першим бізнесом була страхова компанія, де я був начальником відділу майнового страхування і паралельно відкрив власне ПП (приватне підприємництво) і самостійно займався страхуванням як таким. У мене були потоки клієнтів, було кілька банків в моєму «портфелі», і я не без успіху обслуговував ці банки. Моя справа успішно і стрімко розвивалася, але все закінчилося в один момент. Оскільки кредитування населення банками припинилося в 2008 році, на першому витку фінансової кризи. У цей момент багатьом довелося перебудовуватися. І нам з Артуром теж (Артур Гнаткович - бізнес-партнер Олексія Юзефіва, співвласник меблевих магазинів в Ужгороді та Вінниці). Знайомі ми вже давно, ще з часів університету і, до того ж, разом працювали в страховій компанії.

У 2010 році Артуру потрібні були меблі в помешкання, і в Ужгороді він не міг знайти диван, все інше вже було, але ось з диваном - ніяк. Це спонукало нас поїхати до Києва (я був в ролі помічника), і ми в столиці почали шукати магазин, де б могли знайти потрібний нам диван. Потрапивши в торгівельний центр, ми по ньому гуляли-гуляли: в одному торговому залі нам сподобався один диван, в іншому - інший, в третьому виставковому залі сподобався ще один диван... І не було такого шоу-руму, де б нам сподобалося багато чого. Подобалося по одному виробу і то, це були компромісні варіанти. Так, пройшовши певну кількість меблевих магазинів, ми потрапили в BLEST, де почало подобатися абсолютно все. Ми кілька разів пройшлися по магазину, Артур вже підібрав собі диван, і так слово за слово, ми вирішили - якщо цей попит на дивани є у нас, то чому в Ужгороді немає пропозиції? Ми з Артуром себе вважаємо естетами, то якщо ці меблі, ця торгова марка сподобалася нам, то, швидше за все, сподобається й іншим.

Так і народилася ця ідея, працювати з BLEST. Ми познайомилися з Віталієм (Віталій Сторож - в той час керівник дилерської мережі), він нас переконав, що BLEST - це ще і надійний партнер. Нам скинули комерційну пропозицію, ми знайшли торгову точку, це було 120 м², разом з підсобним приміщенням, під шоу-рум залишалося близько 100 м². І так в 2010 році, 18 жовтня, якщо я правильно пам'ятаю, ми відкрили свій перший магазин. Ось так ми і прийшли до роботи з торговою маркою BLEST.

Ви згадали, що з Артуром разом вчилися в університеті. Цікаво дізнатися, хто ви за освітою?

Мені теж цікаво згадати, хто я за освітою! Я - міжнародний економіст. Закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю «Міжнародна економіка» - Фахівець з міжнародної економіки і референт-перекладач. Артур в тому числі. До речі, отриманими знаннями досі користуюся. За фахом з нас, напевно, ніхто не працює, адже кількість дипломатів і референт-перекладачів, як правило, обмежена і передається з рук в руки. Тому, вступаючи на цей факультет, я навіть не тішив себе думкою, що буду колись дипломатом.

Мені завжди подобалося підприємництво! Я з дитинства продавав пакети. Мені було, здається, 9 років, я купував пакети по 25 копійок і продавав їх по 50. Це був хороший бізнес, як для дитини! А ось університетська освіта натренувала мені розум: у мене є непогане розуміння економічної теорії, я любив вищу математику... І це, якимось чином, навчило мене правильно думати і міркувати. І, як на мене, розуміння причинно наслідкових зв'язків формується саме у вищому навчальному закладі. Школа з таким завданням не справляється. Для хорошого розумового розвитку потрібно перебувати в університетському середовищі. Мені пощастило, я був в колі однодумців, ми могли годинами обговорювати, наприклад, статус Болівії на світовому ринку нафти... І саме знаходження в таких колах накладає свій відбиток і допомагає розвивати підприємницьке мислення. Можливо, якби я закінчив гуманітарний напрям, то я не досяг би цього рівня мислення. До того ж, я вивчав англійську мову, і вона мені дуже знадобилася на міжнародних меблевих виставках. І в цьому моя перевага, адже поки я на виставках спілкуюся, мої інші колеги, що займаються м'якими меблями в Ужгороді, на виставки приїжджають тільки щоб подивитися.

Продаж м'яких меблів, погодьтеся, досить консервативний бізнес. Ви згадали, що вирішили зайнятися м'якими меблями, перш за все, через власну потребу і зрозуміли, що у інших людей цей попит також може бути. І разом з тим, ви дві молоді, прогресивні і енергійні людини, можливо, могли себе спробувати і в чомусь іншому? Скажіть, що стало головним фактором вибору на користь організації бізнесу саме з м'якими меблями?

Бізнес - це коли ти не повинен ходити на роботу, а я кожен день на роботу ходжу! Ми з Артуром придивлялися до справи, якою б могли займатися. І одним із варіантів було представництво будь-яких торгових марок. Це коли ви купуєте щось подешевше і продаєте дорожче, з огляду на те, що це не представлено в нашому регіоні. А з приводу консерватизму продажів м'яких меблів... Можливо, це тільки зараз так виглядає. Давайте згадаємо, що це був 2010 рік: телефони тоді не фотографували, багато що було іншим. І на той момент, меблі BLEST в Ужгороді виглядали дуже «свіжими». А в Ужгороді дуже багато молоді, сюди приїжджають жити і залишаються. І коли я починаю чимось займатися, для мене це завжди має елемент романтики. Так, я прораховував ризики. Але і був упевнений, що гарні меблі будуть знаходити своїх споживачів і будуть добре продаватися. Починаючи працювати, ми вивчали ринок, конкурентне середовище... І я вірив, що щось гарне завжди знайде своїх шанувальників, я був впевнений, що цей проект рано чи пізно «вистрілить»! І ми з Артуром вирішили почати свій бізнес, свою торгівлю з чогось красивого.

Олексій, не можу не запитати про магазин у Вінниці... Поясніть нашим читачам як Ви зважилися відкрити найбільший магазин серед всієї мережі BLEST, інвестувати в нього серйозні ресурси і зробити це в не найбільшому і не найбагатшому місті України, в Вінниці?

Ви знаєте, я вже з цим магазином деякий час живу, звикся з ним і вважаю його просто нормальним. Я вже про це розповідав, коли ми з Артуром приступали до ремонту в порожньому ще магазині: не було ні підлоги, ні стелі, ні стін. І ми виставляли з Артуром перші стінові панелі, їх там багато, близько 600 м², і ось коли ми поставили перші три плити, я сказав Артуру: «Дивись! Як красиво, подивися, як же це красиво!» Такий захват у мене викликали просто три плити на стіні!.. Більше нічого не було. Зараз, коли все вже стоїть, я з цим пожив, три дні перетримав цей магазин в собі, і мені тепер він здається просто нормальним. Я не до кінця зараз поділяю ажіотаж і захоплення навколо цього магазину, але я це розумію, адже теж через це проходив. Я просто вже не розумію, як BLEST може бути іншим?

А якщо говорити про те, що наш вибір впав не на найбільше і не на найбагатше місто України, то щодо магазину у нас з Артуром і думок не було, як зробити магазин іншим. Ми з Артуром безкомпромісні в цьому плані: ми або зробимо ідеально, або не робитимемо взагалі. Напівзаходи ні для мене, ні для Артура не прийнятні. Чесно кажучи, у нас не стояло питання, щоб зробити магазин простішим. У нас стояло питання, як би не перестаратися. Як не зробити так, щоб людям було некомфортно заходити в BLEST, як в салон якоїсь дорогої Італії. Погодьтеся, багатьом людям навіть психологічно складно зайти, наприклад, в автосалон «Бентлі» або «Феррарі». Ми хотіли, щоб людям було комфортно купувати BLEST і, відповідно, заходити в місце, де він продається. Іншими словами, була поставлена ​​задача не перестаратися. І це стосується будь-якого міста. Якби у нас була відповідна площа в Ужгороді, будьте впевнені, магазин був би таким же. BLEST - це той бренд, який гідний таких магазинів, як у Вінниці.

А якщо повернутися ще до розмови про саме місто Вінниця, то ми його вивчали, вибрали для себе кілька ключових параметрів. До речі, в журналі «Фокус» є дослідження, в якому обласні центри порівнюються по, здається, 17-ти різним факторам, що впливають на рівень щастя населення. Такі як злочинність, освіта, медицина, інвестиційна привабливість, вартість нерухомості, заробітна плата і так далі. І Вінниця, по-моєму, п'ять років поспіль була на першому місці. І якщо порівнювати ту ж Вінницю з Запоріжжям, Дніпром, Харковом, то Вінниця завжди була вище їх в рейтингу. Тому, ми впевнені, що Вінниця повністю заслуговує мати якісний, крутий салон BLEST з повною вітриною. Ми припускаємо, що люди в місті, а це 370 тис. населення, які будуть шукати собі меблі, обійдуть усі магазини. Ми ж знаходимося в великому торгівельному центрі і нас будуть порівнювати з іншими. Якщо ви на голову вище конкурентів, то можете претендувати на левову частку покупців. Якщо ж магазин посередній, то ваша доля - ловити випадкового клієнта. Або ж продавати вітринні зразки - тут і зараз запаковувати диван і доставляти його клієнту. «Хизуватися» якимись такими категоріями. А якщо у вас хороший магазин, велика вітрина, якісна команда, то ви неминуче будете успішні в будь-якому випадку. Принаймні, ми на це розраховуємо.

В сьогоднішніх умовах пандемії, постійної небезпеки карантину, до того ж ще нетривалої історії роботи самого магазину, «несезону» до того ж, природно, що робити якісь глобальні висновки ще рано. Проте, хочеться дізнатися, ви з Артуром задоволені тими результатами, які зараз показує магазин у Вінниці? З огляду на те, скільки ресурсів, сил, переживань було в нього вкладено. Чи з'явилося у Вас почуття задоволеності?

Хороше запитання... Дивіться, В Ужгороді ми закрили 4 магазини BLEST. Зараз ми знаходимося в п'ятому. Спочатку було 100 м², потім 200, потім 300 «квадратів», потім додатково 200 м² в Мукачеві... В якийсь момент, в Ужгороді було одночасно 3 магазини BLEST. І ця еволюція привела нас до певного формату. І він відрізняється від формату, який на даний момент пропонує керуючий офіс BLEST в Києві, де мається на увазі, що магазин може бути від 200 м². За час роботи з клієнтами, ми зрозуміли, що магазин повинен бути від 400 «квадратів». І це мінімум. Я так стверджую, і якщо кажу «я», то маю на увазі, звичайно ж, нас з Артуром. Ось зараз у нас в Ужгороді 420 «квадратів» і ми хочемо набагато більше, тому що все не вміщається. Ми зараз малюємо новий проект магазину в Ужгороді: з новим освітленням, новим декором... Щоб магазин в Ужгороді був під стать вінницькому, і у нас багато чого не поміщається. Для нас основна проблема, як розмістити всю велику лінійку BLEST: старі перевірені бестселери і велику кількість новинок.

Реалізувавши останній варіант магазинів в Ужгороді в 2018 році, ми дуже добре в цьому досягли успіху. У тому числі і фінансово. Все було чудово. Коли ви робите тільки хороше, і не робите нічого поганого, то це приносить результат. Наприклад, ми відстежуємо всі рекламації: продзвонюємо клієнтів, навіть через рік після покупки, і відстежуємо якісь приховані рекламації і цікавимося думкою клієнта про моменти, які, можливо, він не готовий озвучити особисто, але може повідомити нам по телефону. Ми всі ці рекламації знімаємо. І завдяки цьому у нас в Ужгороді відбулася позитивна репутація.

У Вінниці у нас салон ще краще, ніж той, що ми побудували в Ужгороді 3 роки тому. І ця еволюція настільки мотивує, що надає сил, навіть тоді, коли здається, що зараз не найкращий час для відкриття нових магазинів. І це почуття задоволеності, а зараз я говорю за себе, воно викликано навіть не стільки виручкою, а більше тим, що ми реалізували дуже амбітний проект. А, до речі, виручка теж непогана. Цей магазин, цей проект, для нас з Артуром в будь-якому випадку велика інвестиція, великий обсяг роботи, який ми зробили самостійно: дизайн, підбір матеріалів, моя дружина шила штори, ми самостійно замовляли розкрій плит, розробляли дизайн стелажів... Все було зроблено своїми руками. Наприклад, вирішили зробити там вітрину, хоча її там з самого початку не було. Орендодавці дивувалися: «Навіщо вам це потрібно?». Ми говоримо: «Потрібно!», «Ну робіть...» Кожна така дрібниця дає тепер сили думати і розвиватися далі.

І якщо говорити про задоволеність, особливо естетично, то я безумовно задоволений! Як естет. Мені це дуже подобається. Один мій близький друг, одного разу, сказав мені: «Льоша, не шукай те, що тобі подобається в твоєму ужгородському салоні. Шукай, що НЕ подобається і думай, як це можна поліпшити». І ось зараз у Вінниці я помічаю моменти, які в наступному салоні, а такий обов'язково буде, я зроблю ще краще. Так що зараз, естетична сторона задоволена на 100%, економічна - на стадії задоволення.

Ми припускали, що даний час може бути не кращим для початку інвестицій. Для мене і для Артура це був великий і відповідальний крок. Я не скажу, що це було занадто ризиковано, адже ті ж стінові панелі або ламінат можна використовувати і в іншому магазині, дивани з вітрини можна завжди легко реалізувати, адже меблі BLEST дуже ліквідні. Тобто, ми розуміли, що зможемо вийти із ситуації. У підсумку, якщо торкатися економічної сторони, то так, нею ми теж задоволені.

В ході інтерв'ю Ви неодноразово згадували, що у Вас є ще плани... Якщо не секрет, розкажіть, які цілі Ви ставите перед собою на цей рік? Пандемія і карантин вносять в них свої корективи?

Пандемія і криза ніколи не заважають розвитку. Розумієте, в чому наше щастя? Я ось недавно спілкувався з товаришем з Канади, він говорить, що люди там ходять, як зомбі. Вони не розуміють, що відбувається, їм складно, вони перелякані... Вони ніколи не були в подібній ситуації, для них це крайнє потрясіння. Їх закривають, закривають бізнеси, люди оголошують себе банкрутами. І це почуття нестабільності, воно просто знищує щастя людей. У нас же, в українців, стрес в крові. Я думаю, багато хто пам'ятає черги за молоком, відрізні купони замість грошей, деномінацію... У 2002 році долар з 2 гривень, стрибнув на 5, а потім на 8... Потім на 12, 16, 25... А як у 2008 році через банківську кризу і неможливості кредитування, наші квартири, які коштували 60 тис. доларів, стали коштувати 30?.. А також як у нас в 14-му році почалася війна і все припинилося, будь-який розвиток?.. Всі це пам'ятають. І те, що відбувається зараз, коли нас, українців, закрили на рік - це не той стрес, що для решти світу, де були стабільність і процвітання. Тому, в моєму випадку, я не вважаю, що щось йде не так. Все йде так, як йшло завжди. Якщо ми до цього звикли, то для нас це вже нормально.

У всьому потрібно шукати щось позитивне. Те, що нас зараз закрили на рік, допомогло мені трохи підтягнути знання, переглянути свою роботу, подумати над тим, що я дійсно хочу розвиватися в плані відкриття нових магазинів. І якби не було цієї паузи - я б не зміг так розвинутися. Я був би поглинений рутиною, робочими моментами і у мене б не було часу подивитися на все з боку.

Давайте тепер відійдемо від роботи. Розкажіть, які у Вас захоплення, чим любите займатися у вільний час? Що дарує Вам позитивні емоції і приємні спогади?

Яскраві враження та спогади у мене залишилися від виставок в Мілані, в Кельні... А з хобі - це баскетбол. Я займаюся аматорським баскетболом досить давно і це та відрада, яка мене повертає з якогось стресу.

Я люблю фотографувати. І я розумію, що якщо ти чогось не вмієш, то всьому можна навчитися. Абсолютно всьому. Можна навіть виховати смак. Колись я не вмів фотографувати. Я знімав диван, а він мені на світлині не подобався. І я зрозумів, щоб робити хороші фотографії, цього потрібно просто навчитися. І зараз ті фото, які я роблю для салону, мені починають подобатися.

Зараз я ще вивчаю архітектуру, дизайн і дизайнерські програми. І це теж потім стане моїм хобі або навіть новою професією. Я зараз перебуваю в пошуках вищого навчального закладу, де б можна було вчитися дистанційно, не в Україні, і хотів би поглибити свої знання в архітектурі і дизайні. Це дуже цікаво. І я розумію, що якщо я десь щось підгледів або розумію інтуїтивно, то мені вже цього не вистачає. Бракує саме фундаментальних знань. Я знайшов, чим хочу займатися, тому знайду на це і час, і ресурси. Зараз я відвідую курси і майстер-класи з фотографії. Архітектура і дизайн виховують смак. Для мене це все має прикладний характер, наприклад, в роботі з оформлення салонів.

Ви заговорили про дизайн, тому питання буде логічним: з 2020 року шеф-дизайнер BLEST Доменіко Ларато оголосив про початок революції в дизайні виробів компанії. Більше ніяких прямокутних форм, більше диванів буде на високих ніжках, з високими спинками, з новими механізмами трансформації і так далі... Як особисто Ви оцінюєте хід цієї революції? У Доменіко виходить? Як новинки оцінюють Ваші клієнти?

Якщо згадати ті часи, коли Софті став Софті нью, Текні став Текні нью, а диван Тутті став Тутті нью, то це було, свого роду, репліками на самих себе, можна навіть сказати «топтанням на місці». Коли ми говорили нашим клієнтам, що ось вийшла нова модель, а вони відповідали, що: «А, це ось втяжки з'явилися?», то десь клієнти мали рацію. Зараз же, з поверненням в компанію Доменіко, процес оновлення значно прискорився. Доменіко вже багато поміняв, і я впевнений, що ще дуже багато зробить. І це, однозначно, позитив.

Наприклад, диван Барселона. Він дуже незвичайний для наших клієнтів, і я не бачу, відверто кажучи, його як основний диван в будинку нашого клієнта. Це, як кабріолет - друга або третя машина в родині. Барселона - це не той диван, який буде збирати всю сім'ю разом. Для наших клієнтів - це авангард. Ми з Артуром розуміємо, що є меблі, які продаються, а є меблі, що продають. Так ось, Барселона - це диван, що допомагає продавати інші моделі. Клієнт бачить Барселону і розуміє, що цей бренд вміє і може робити дуже цікаві, незвичайні вироби. Так, клієнт, швидше за все, обере собі більш консервативну модель, але яскрава Барселона однозначно допоможе йому виділити для себе бренд BLEST.

Я дуже сильно зичу Доменіко успіху в розробці і створенні нових моделей. Розумієте, у італійців, у іноземців, за рахунок довгого часу відносної стабільності, виробилося вміння краще відчувати і бачити красу, надихатися формами, черпати їх з природи і потім вже втілювати їх у меблях або в предметному дизайні. Однозначно, що з поверненням Доменіко BLEST зробив великий ривок вперед.

Олексій, на завершення бесіди, дуже цікаво у Вас дізнатися, які людські якості Ви найбільше цінуєте в людях: у роботі, в дружбі, в сімейних відносинах?.. На що Ви найбільше звертаєте увагу, формуючи свою команду і своє коло спілкування?

Для роботи, і це те, що ми для себе вже зрозуміли, для формування успішної команди важлива залученість. Якщо ви залучені у результати праці, якщо ви готові закрити себе і ще товариша, то тоді буде успіх. А якщо ви просто будете робити роботу згідно з посадовою інструкцією, то це може бути досить посередньо. Ми ж націлені на результат і намагаємося підбирати такий же персонал. Якщо ми відчуваємо, що людина хороша, але немає залученості, то тут нам, швидше за все, не по дорозі. І звичайно ж те, що можна назвати основоположним - це життєві цінності. Важливо, щоб цінності були однаковими.

Мені з партнером, з Артуром пощастило: я починаю речення - він закінчує. Ми один одного бачимо більше, ніж наші сім'ї. Ми вже 20 років разом працюємо, і ми до сих пір один одного поважаємо і один одному довіряємо. І я сподіваюся, що якби він давав це інтерв'ю, то сказав би те ж саме. У нас з ним однакові цінності, у нас однакова освіта, що дозволяє нам мати однакову систему координат. У нашому випадку, це довіра і чесність. У нас є сфери діяльності, куди я глибоко не вникаю, є сфери, де він мені цілком довіряє. Повторюся, з цим нам з ним дуже пощастило.

В принципі, в людях важлива одна система цінностей. Тоді вам буде цікаво разом. Якщо ж ви бачите різні дороги по досягненню однієї мети, і мені в цьому плані імпонує думка Євгена Чичваркіна (російський бізнесмен, засновник «Евросети», в даний момент проживає в Лондоні), він говорив, що до однієї мети можна прийти різними шляхами. Один може бути довшим, але красивішим; інший - коротшим, може бути простішим, але бути не красивим або ж нечесним. Але все наше життя - це дорога до мети, так що не потрібно її наповнювати некрасивими речами, справами і вчинками. Важливо на шляху до мети отримати задоволення.